ІсторІя розвитку ТЗН

Етапи розвитку технічних засобів навчання

Технічні засоби навчання (ТЗН) — система засобів, що складається з двох взаємопов'язаних частин: специфічних навчальних посібників (носіїв навчальних повідомлень) і апаратури, за допомогою якої може бути подано навчальне повідомлення, що застосовуються в навчальному процесі з метою підвищення його ефективності..

Технічні засоби навчання - це комплекс засобів загально-дидактичного призначення, що складається з інформаційного фонду та технічної системи для її відтворення.

Є багато різноманітних варіантів класифікації ТЗН:

• за функціональним призначенням;
• за принципом роботи;
• за характером дії на органи чуття;
• за ступенем автоматизації.

У даний час поняттєво-термінологічний апарат дисципліни ТЗН ще не стандартизований, тому в багатьох навчальних посібниках і інших літературних джерелах визначення термінів суперечливі і не приведені ще до загального знаменника.

Інформація — сукупність відомостей про який-небудь процес, подію або предмет, які зменшують невизначеність, що була в одержувача до здобуття ним інформації. Повідомлення — матеріальна форма подання інформації.

Освітня інформація це інформація, що використовується у навчально-виховному процесі.

Інформаційна взаємодія — процес обміну відомостями, що приводить до змін хоча б одного із одержувачів. Проходить вона у трьох системах:

• штучних (датчики, комп'ютери);
• змішаних (людина-техніка);
• природних (людина-людина, людина-природа);

Інформаційне джерело — будь-яка система, що виробляє відомості або містить деяку інформацію призначену для її передачі. Розрізняють інформаційні джерела: природні-технічні; активні-пасивні.

Комунікація — сукупність процесів подачі, передачі, отримання та зберігання інформації. Розрізняють формальні і неформальні комунікаційні процеси.

Технічні пристрої навчання — пристосування, апарати, пристрої, стенди, моделі, машини або комплекси призначенні для пред'явлення дидактичних матеріалів.

Дидактичний матеріал для ТЗН — навчальна інформація, зафіксована на різного роду носіях (папір, звуко-відеозаписи, слайди і т. д.), яку необхідно пред'являти з використанням ТЗН.

В історичному аспекті поряд із дефініцією “технічні засоби навчання” використовуються й такі терміни, як “педагогічна технологія” та “програмоване навчання”. Так, В.І. Боголюбов, досліджуючи еволюцію поняття “педагогічна технологія”, визначає етапи її розвитку:

Перший етап – середина 40–50-х рр. Цей період характеризується появою в навчальному процесі різноманітних технічних засобів навчання, які допомагали при подачі нової інформації. Поширеними були звукові та зорові технічні засоби (магнітофони, програвачі, проектори, телевізори). 

Другий етап – середина 50–60-х рр. У цей період були розроблені спеціальні аудіовізуальні засоби навчання, спрямовані на реалізацію навчальних цілей, створені електронні класи, лінгафонні кабінети, розроблені засоби зворотного зв’язку, начальні машини, тренажери тощо. У60-х рр. педагоги-дослідники поєднують програмоване та аудіовізуальне навчання в одному терміні “педагогічні технології”

Третій етап – 70-ті рр. до ТЗН входять інформатика та теорія комунікацій, педагогічна кваліметрія, системний аналіз і різні педагогічні науки (психологія навчання, теорія управління пізнавальною діяльністю, рганізація навчального процесу, наукова організація педагогічної праці)

Четвертий етап – 80-ті рр. Він окреслюється виникненням комп’ютерних лабораторій, розвитком програмних засобів, використанням інтерактивного відео. [1]